Освітньо-кваліфікаційні рівні: відповідність тоді і зараз

Справді, в умовах сьогодення надто багато виникає запитань щодо тотожності та відповідності освітньо-кваліфікаційних рівнів та ступенів (відповідних документів про освіту), отриманих до 1990 року, сучасним. Найбільше ця проблема стосується безпосередньо самих працівників і кадрових служб, оскільки часто виникають запитання щодо правильності та змісту заповнення певної кадрової документації (наприклад, заповнення форми П-2), а також щодо встановлення відповідних кваліфікаційних розрядів та категорій.

За радянських часів з прийняттям у 1958 році закону СРСР «Об укреплении связи школы с жизнью и о дальнейшем развитии системы народного образования СССР» (мовою оригіналу) система освіти передбачала такі рівні освіти: загальнообов’язкова восьмирічна освіта, середня освіта, професійно-технічна освіта, середня спеціальна (технічна) освіта і вища освіта.

Після закінчення професійно-технічного училища, наприклад, випускнику присвоювалася кваліфікація кваліфікованого робітника відповідного кваліфікаційного розряду, після закінчення технікуму — кваліфікація техніка за відповідною спеціальністю, а після інституту — спеціаліста.

Говорячи сучасною мовою, кваліфікації техніка та спеціаліста вважались різними рівнями вищої освіти. Скажімо, отримавши, наприклад, повну вищу освіту і кваліфікаційний рівень спеціаліста, випускник мав право займатися науковою діяльністю, а після технікуму зазвичай висувалася вимога наявності певного трудового стажу (залежно від напрямку діяльності наукової установи).

З прийняттям у 1991 році Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII (далі — Закон № 1060-XII) згідно зі статтею 29 цього закону структура освіти включала: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу та післядипломну освіту. Також відповідно до статті 30 Закону № 1060-XII було встановлено:

• освітні рівні: дошкільна освіта; початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта;

• освітньо-кваліфікаційні рівні та ступені: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії; доктор наук.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III (втратив чинність від 06.09.2014) освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста належав до освітнього рівня вищої освіти (неповна вища освіта).

У 2017 році з прийняттям нового закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі — Закон № 2145) всю систему освіти, а, відтак, і її складові, тобто освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні, було гармонізовано із Національною рамкою кваліфікацій.

Відповідно до статті 10 Закону № 2145 рівнями освіти є:

• дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню Національної рамки кваліфікацій, затвердженої постановою від 23 листопада 2011 року № 1341 (далі — Національна рамка кваліфікацій);

• початкова освіта, яка відповідає першому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• базова середня освіта, яка відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає четвертому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• фахова передвища освіта, яка відповідає п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

• науковий рівень вищої освіти, який відповідає десятому рівню Національної рамки кваліфікацій.

Безумовно, такі нововведення мають на меті перш за все всебічний розвиток людини як особистості, здобуття громадянами освіти, спрямованої на формування компетентностей та можливості реалізації свого права на освіту впродовж життя.

Крім того, слід акцентувати увагу на тому, що функціонування, наприклад, професійно-технічної освіти регулює також Закон України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР (у редакції від 01.01.2019, далі — Закон № 103/98), а вищої освіти — Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року № 1556-VII (далі — Закон № 1556).

Так, наприклад, відповідно до статті 5 Закону № 1556 початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти «відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності», а перший (бакалаврський) рівень вищої освіти «відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікації і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю». При цьому вища освіта початкового рівня передбачає отримання ступеня молодшого бакалавра, а першого рівня — бакалавра і відповідає (як про це зазначено вище) певному рівню Національної рамки кваліфікацій, узгоджена і має відповідати вимогам Національного класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій».

Освітньо-кваліфікаційним рівнем професійної (професійно-технічної) освіти згідно зі статтею 15 Закону № 103/98 є рівень «кваліфікованого робітника» з набутої «професії відповідного розряду (категорії). Втім, відповідно до цієї ж статті вищі професійні училища можуть присвоювати кваліфікацію «молодший спеціаліст» з виданням відповідного диплома, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, з огляду на зазначене вище, ми бачимо низку невідповідностей в освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнях, які відповідають різним часовим періодам. Наприклад, у 1998 році освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» належав до вищої освіти, а у 2018, скажімо, вже в основному до професійно-технічної освіти.

Усі ці розбіжності створюють певні проблеми як власникам освітніх документів, так і роботодавцям, яким буває важко визначитись із освітньо-кваліфікаційним рівнем працівника, а відтак, і прийняттям на ту чи іншу посаду або присвоєнням певного кваліфікаційного розряду.

Водночас, будь-які питання щодо порівняння (тотожності) освітньо-кваліфікаційних рівнів, зазначених у документах про освіту різних років, належить до компетенції Міністерства освіти і науки України.

Втім, слід зазначити, що дотепер відсутній законодавчо-нормативний документ, згідно з яким можна було б чітко і недвозначно визначати відповідність освітньо-кваліфікаційного рівня документа про освіту, який був отриманий до 1991року і, навіть, пізніше, оскільки наявні певні розбіжності.

Тобто на сьогодні не існує систематизованої зведеної інформації щодо відповідності освітньо-кваліфікаційних рівнів та дипломів, що були видані у різні роки, зокрема, до 1991 року, сучасним освітньо-кваліфікаційним рівням законодавчо-нормативних актів у галузі освіти. А необхідність розроблення такого документа є нагальною потребою і вимогою сьогодення.

 

Валентина Журавська,

Науковий співробітник відділу з наукового забезпечення питань зайнятості, соціального діалогу та стандартів праці НДІ праці і зайнятості населення Мінсоцполітики України та НАН України

Матеріал опубліковано в системі «ОК.Кадровик» 22.07.2019 року, актуально на теперешній час.

Зверніть увагу! Відтворення матеріалів ОК.Кадровик можливе, лише з письмового дозволу редакції та з посиланням на джерело інформації