Чи може водій автотранспортних засобів виконувати обов’язки касира та бути матеріально відповідальним?

Згідно з пунктом 6 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — ДКХП), які містяться у розділі 2 «Професії робітників» випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336 (далі — Розділ 2 Випуск 1 ДКХП), коло завдань та обов’язків окремих робітників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп професій, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої кваліфікації.

При цьому працівники, які працюють за професією «водія автотранспортних засобів» (усіх категорій), належать до професійної групи «Робітники» (для них їх завдання та обов’язки визначаються у відповідних робочих інструкціях), і кваліфікаційна характеристика зазначеної професії міститься у випуску 69 «Автомобільний транспорт» ДКХП, затвердженому наказом Мінтрансу від 14 лютого 2006 року № 136. Згідно з відповідною кваліфікаційною характеристикою для «водія автотранспортних засобів», наприклад, категорії С, передбачені такі кваліфікаційні вимоги:

•    Повна загальна середня освіта. Професійно-технічна освіта (навчальний заклад з підготовки водіїв транспортних засобів). Спеціальна підготовка за типовими навчальними планами і програмами підготовки водіїв транспортних засобів категорії С та кваліфікаційна атестація. У разі здійснення перевезень небезпечних вантажів - спеціальна підготовка за типовими навчальними планами і програмами підготовки водіїв до перевезення небезпечних вантажів відповідного класу та стаж роботи — не менше  3-х років на транспортному засобі відповідної категорії.

Працівники, які працюють на посаді (за професією) «касира», належать до професійної групи «Технічні службовці» (для них їх завдання та обов’язки визначаються у відповідних посадових інструкціях), і кваліфікаційна характеристика професії «касир (на підприємстві, установі, організації)» міститься у Розділі 2 Випуску 1 ДКХП (кваліфікаційна характеристика професії «касир торговельного залу» міститься у випуску 65 «Торгівля і громадське харчування» ДКХП, затвердженому наказом наказ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 31 листопада 1999 року № 918). Згідно з відповідною кваліфікаційною характеристикою для «касира (на підприємстві, установі, організації)» передбачені такі кваліфікаційні вимоги:

•    Повна загальна середня освіта та професійно-технічна освіта або повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві. Без вимог до стажу роботи.

Як видно із наведеного, професії водія автотранспортних засобів та касира є зовсім різними, адже вони належать до зовсім різних професійних груп. Підготовка за ними здійснюється за різними програмами професійної підготовки (освіти) з присвоєнням зовсім різних кваліфікацій.

Таким чином, розширити коло завдань та обов’язків водія автотранспортних засобів додатковими обов’язками касира у межах однієї штатної одиниці «водія автотранспортних засобів», як це допускається у п. 6 Загальних положень ДКХП, неможливо.

Разом з цим, якщо у штатному розписі підприємства передбачена посада касира, яка є вакантною, на водія автотранспортних засобів у встановленому порядку можна покласти обов’язки касира за його згодою на умовах сумісництва або суміщення професій (посад), якщо подібне не суперечить колективному договору на підприємстві та/або іншим локальним нормативним актам підприємства.

При цьому умови суміщення або сумісництва регулюються у відповідно до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), а на державних підприємствах також відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 4 грудня 1981 року № 1145 (далі — Постанова № 1145), постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245. Крім того, при покладанні на водія автотранспортних засобів додаткових обов’язків слід враховувати і відповідні нормативно-правові акти, які регулюють особливості режиму праці та відпочинку водіїв.

Що стосується питання матеріально-відповідальних осіб, тобто осіб, з якими можуть бути укладені договори про повну матеріальну відповідальність, то відповідні питання регулюються з врахуванням норм КЗпП, а також постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних союзів «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» від 28 грудня 1977 року № 447/24 (далі — Постанова № 447/24) та наказу Міністерства праці України «Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність» від 12 травня 1996 року № 43 (далі — Наказ № 43).

Також у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року № 146/06/186-88 зазначається, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов:

•    наявність посади, яку працівник займає, або роботи, яку він виконує, у Переліку, затвердженому постановою № 447/24;
•    виконання обов’язків за посадою, виконання роботи відповідно до професії має бути безпосередньо пов’язане із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Згідно із зазначеними НПА та відповідно до судової практики (наприклад, ВС/КЦС, справа № 743/1641/15-ц, 29.01.18) водій автотранспортних засобів не належить до категорії працівників, з якими згідно із ст. 135-1 КЗпП може бути укладений відповідний договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Разом з тим, у випадку виконання водієм автотранспортних засобів у встановленому порядку обов’язків касира (для якого передбачені обов’язки зі зберігання, видачі тощо матеріальних цінностей) на умовах сумісництва або суміщення професій (посад), з ним можна укласти договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки посада касира безпосередньо передбачена у Переліку № 447/24. До того ж, якщо водій автотранспортних засобів виконує відповідні роботи у складі бригади (колективу), він може бути стороною договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Олександр Клименко,
економіст-міжнародник, консультант з питань професійної класифікації

Матеріал опубліковано в системі «ОК.Кадровик» 03.07.2019

Зверніть увагу! Відтворення матеріалів ОК.Кадровик можливе, лише з письмового дозволу редакції та з посиланням на джерело інформації