Відпустка зовнішньому суміснику: як рахувати та за який період надавати

Щодо роботи за сумісництвом

Згідно з частиною 2 статті 21 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство), якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Важливо! 
Статтею 56 КЗпП визначено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Норми трудового законодавства поширюються на всіх найманих працівників, з якими укладено трудові договори, а отже, це стосується і працівників-сумісників.

На всіх працівників-сумісників поширюються норми трудового законодавства:

  • щодо оплати праці;

  • щодо права на відпустку;

  • щодо компенсації за невикористану відпустку;

  • тощо.

Сумісництво може бути внутрішнім та зовнішнім.

Внутрішнє сумісництво — працівник, у вільний від основної роботи час, виконує роботу, на умовах трудового договору, на тому самому підприємстві.

Зовнішнє сумісництво — працівник, у вільний від основної роботи час, виконує іншу роботу, на умовах трудового договору, на іншому підприємстві.

Зауважимо, що з працівником укладається окремий трудовий договір і у випадку внутрішнього, і у випадку зовнішнього сумісництва.

 

Щодо обліку робочого періоду, за який надається щорічна відпустка

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Важливо!
Робочий рік для працівників-сумісників відлічуються так само — з дня укладення трудового договору.

 

Щодо особливостей надання відпусток працівникам-сумісникам

При наданні відпусток треба звернути увагу на дві особливості. Працівникам-сумісникам, за їх бажанням, надаються: щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи (п. 6 ч. сьомої статті 10 Закону № 504) на даному підприємстві та відпустки без збереження заробітної плати (пункт 14 частини першої статті 25 Закону № 504).

Відпустки сумісникам:

  • щорічні відпустки повної тривалості, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві, надаються одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

  • відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов’язковому порядку, на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Зауважимо, що відпустка без збереження заробітної плати надається за календарний рік.

 

Відпустки сумісникам на прикладах

Розберемо декілька ситуацій.

Приклад
Як бути, якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, ніж за сумісництвом?

Рішення: На роботі за сумісництвом можна взяти відпустку без збереження зарплати — до закінчення відпустки за основним місцем роботи, що передбачено пунктом 14 частини першої статті 25 Закону № 504.

 

Приклад
Що робити, коли відпустка довша на роботі за сумісництвом?

 

Рішення: Листом Міністерства соціальної політики України «Щодо оплати часу відпусток працівникам, які працюють за сумісництвом, та надання їм допомоги на оздоровлення» від 12 вересня 2016 року № 1294/13/84-16 пропонуються такі варіанти:

  • продовжувати працювати на основному місці роботи, а за сумісництвом — перебувати у щорічній відпустці;

  • на роботі за сумісництвом отримати грошову компенсацію на підставі частини 4 статті 24 Закону № 504, якщо сумісник уже використав 24 календарних дні щорічної відпустки на роботі за сумісництвом;

  • на основному місці роботи оформити декілька днів відпустки без збереження зарплати за згодою сторін на підставі статті 26 Закону № 504.

 

Особливості надання щорічних додаткових відпусток працівникам-сумісникам

Законодавство не встановлює жодних особливостей для сумісників у разі надання щорічних додаткових відпусток відповідно до статей 7 і 8 Закону № 504. Проте варто звернути увагу на певні нюанси.

Щорічна додаткова відпустка за шкідливі й важкі умови праці надається згідно зі статтею 7 Закону № 504 в разі дотримання певних умов:

  • максимальна тривалість відпустки – до 35 календарних днів (конкретно встановлюють колективним чи трудовим договором, залежно від результатів атестації та зайнятості в таких умовах);

  • посади, професії працівників, зайнятих на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, внесено до Списку №1;

  • проведено атестацію робочого місця щодо умов праці, за результатами якої виявлено шкідливі виробничі фактори. Це має бути зафіксовано в Карті умов праці.

До стажу для надання зазначеної відпустки зараховують час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше ніж половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників відповідного виробництва, цеху, професії або посади (пункт 1 ч. другої ст. 9 Закону № 504).

Зважаючи, що сумісники працюють переважно на умовах неповної зайнятості, дні, у які особа не працювала або працювала менше половини тривалості робочого дня, до стажу для щорічної додаткової відпустки не потрапляють.

 

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці

Таку відпустку надають окремим категоріям працівників, роботу яких пов’язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або особливими природними географічними й геологічними умовами, а також умовами підвищеного ризику для здоров’я, тривалістю до 35 календарних днів згідно зі Списком № 2 (п. 1 ч. першої ст. 8 Закону № 504).

До стажу для надання зазначеної відпустки зараховують час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше, ніж половина відповідної тривалості робочого  дня.

Дні, в які працівник працював менше чи не працював, не входять до стажу для надання цієї відпустки.

Конкретну тривалість щорічних додаткових відпусток (ст. 7 і 8 Закону № 504) встановлюють колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Отже, якщо відповідно до затвердженого графіка роботи працівник-сумісник зайнятий на шкідливих/особливих умовах/роботах не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для працівників, які працюють у таких умовах/роботах, він має право на додаткову відпустку.

Зрозуміло, що і тривалість цієї додаткової відпустки залежатиме від кількості днів, відпрацьованих працівником у таких шкідливих/особливих умовах/роботах.

У випадку, якщо суміснику встановлено неповний робочий день, наприклад 3 години на день при 8-годинному робочому дні — тоді дні роботи на умовах неповного робочого часу не зараховують до стажу, який дає право на додаткову відпустку за шкідливі/особливі умови праці.

Соціальні відпустки для працівників-сумісників

Треба зауважити, що працівники мають право на відпустки, які перелічені у розділі 4 Закону № 504, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (лист Міністерства соціальної політики України від 5 серпня 2016 року № 438/13/116-16).

Сумісники мають право також і на інші види соціальних відпусток, зокрема: на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох (шести) років тощо.

 

Соціальні відпустки для працівників-сумісників

Треба зауважити, що працівники мають право на відпустки, які перелічені у розділі 4 Закону № 504, як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом (лист Міністерства соціальної політики України від 5 серпня 2016 року № 438/13/116-16).

Сумісники мають право також і на інші види соціальних відпусток, зокрема: на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трьох (шести) років тощо.

 

Додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни

Таку відпустку надають тривалістю 14 календарних днів згідно зі статтею 772 КЗпП і статтею 162 Закону № 504.

Під час надання такої відпустки варто враховувати наступне:

  • її надають за календарний рік, незалежно від відпрацьованого часу;

  • її можна надавати, як окремо від щорічних відпусток, так і разом з ними;

  • її не переносять і не продовжують;

  • вона має бути повної тривалості (тобто її не можна ділити на частини);

  • до тривалості цієї відпустки враховують святкові й неробочі дні;

  • її не можна замінити грошовою компенсацією, а в разі звільнення з роботи, грошову компенсацію за таку невикористану відпустку не виплачують.

 

Лариса Красовська,
Експерт з трудового права та кадрового дідоводства

Зверніть увагу! Відтворення матеріалів ОК.Кадровик можливе, лише з письмового дозволу редакції та з посиланням на джерело інформації